При зустрічах не раз нові знайомі
„А звідки ти приїхала?” – питають.
„З Нововолинська,” – їм відповідаю.
„З Нововолинська? Ну, звичайно, знаєм!
Тут ваші люди добре всім відомі.
Напевно, ваше місто є чималим,
Бо ж в Сакраменто де не повернешся
Обов’язково з вашими зіткнешся.
А ми і в інших штатах побували,
І там нововолинців зустрічали.”
Так, справді, друзі, нас є тут багато,
Тих хто свій край шахтарський залишили,
В чужому краї прижились, осіли,
Чужою мовою заговорили,
Розсіялись по всіх церквах і штатах.
Та все ж таки, нам все ж таки не вдасться
Вже вирвати минулого начисто.
Зріднило нас маленьке наше місто.
Чи ж не тому в душі в нас урочисто
Бренять мелодії весняні щастя?
Ми знову разом, мов в одній сім’ї,
Зібралися у добрий, тихий час.
Нехай приємним, пам’ятним для нас
Цей вечір буде. Щирим, без прикрас.
Ми все ж таки, ми все ж таки - свої.
Давайте пригадаємо усе:
Стежки-дороги, шахтні терикони,
І Кубу, Сахалін, мікрорайони,
А шахтарі – підземні перегони.
Хай наша пам’ять знову принесе
Вербові котики, гілки мімози.
Квітучі липи, з блискавами грози,
Поезію тріскучого морозу –
Все, що мов скарби, пам’ять зберігає.
А зло, печалі – хто їх пам’ятає?
Хоча були і утиски і збитки,
Хоча про „штунд” пускала влада плітки,
Та між городами робилися калітки.
Нас перешкоди більше ще здружили.
Ми Богові великому служили.
І служимо. Нехай Йому несеться
Подяка наша - фіміамом в’ється -
За те, що так багато нам дається
Добра в житті. За милості Господні.
І земляків тут зібраних сьогодні.
Березень, 2006
Комментарий автора: Цей вірш - присвячений щорічній зустрічі колишніх жителів міста Нововолинська, що на Україні, які проживають у США.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Дуже гарний вірш. Читаючи його, неначе знову повертаєшся у рідне місто Нововолинськ. Дякую Світлана. Нехай Бог тебе рясно благословить. Комментарий автора: Дякую Віра.
Поэзия : Художник Смысла и Любви... - Лялин Андрей Владимирович (LAVScan)
Разве Может быть Построен Дом Без Плана и Фундамента?
Разве Могут быть Стихи Без Чувства?…
…Слово Без Мысли?…
…Картина без Художника?...
…Мироздание без Смысла?
…Вселенная без Цели?
Без Духовной Основы, Каркаса и Замысла, Нет Ничего Кроме Суеты…, да и Сама Суета Подчинена Плану, который не Познается Нами лишь только из-за его слишком огромного Распределения во Времени и Пространстве…
…Порядок и План, Ведет к Единству и Гармонии…
…Суета, Ведет к Разобщению и Хаосу…
…Но Гармония Проявляет Свой Вектор Развития и Порядок Именно на Фоне Хаоса, который лишь Временно Разравнивает Мировой Холст Перед Тем, как Создатель Начинает Творить на Этом Холсте…, что он Творит, Целиком Заключено в его Замысле… Мы Не Знаем, что на Холсте Может Появиться в Следующую Минуту, но Мы Можем Верить, что Это Будет НЕЧТО Более Прекрасное, чем то, что Им уже Было Запечатлено Ранее…, ибо Опыт, Качество и Профессионализм Художника, стремящегося к Красоте и Гармонии Постоянно Возрастает и Предоставляет Ему Все Более Широкий Диапазон Цветов и Красок, Оттенков и Кистей…
…Каждый Истинный Художник РАСТЕТ и ПРОРАСТАЕТ в Каждой из Своих Картин, ибо в них Он Запечатлевает Образ Истины и Любви…
…Образ, который Был Им Познан и Проявлен (таким Образом) для Обозрения Другими… (так Художник Делится с Окружающим Его Миром Всем Тем Лучшим, что Приобрел и Осознал в Муках Творчества и Чувства)
…Господь Бог, также Художник, но Его Холстом является Не Бумага и Не Материя (подверженные Тлену и Старению), а Бесконечность, в которой Он Творит Свою Картину Бытия и Жизни, Именно Так, Как Он Ее Себе Представляет на Своем Текущем Уровне Развития и Личной Эволюции Сознания…
…Мы лишь Мельчайшие из Деталей-Элементов Данного Полотна…
